З’явився хтось, хто міг порадити тренера. І… я відклала цей контакт ще на два роки!
Я викладаю пілатес і розтяжку. Здавалося б, кому-кому, а мені добре відомо про користь систематичних тренувань. Але я така ж людина, як і ви.
Історія одного тренера: як я роками шукала ідеальні відмовки
Я давно мріяла спробувати полденс (Pole Dance). Це бажання жило в мені роками. І знаєте, що я робила? Нічого. Натомість мозок майстерно генерував відмовки, чому «зараз не час»:
- «Я і так багато працюю фізично». Навантаження на роботі справді високе, тож ще одне важке тренування здавалося занадто виснажливим.
- «Я інтроверт». Думка про групове заняття викликала внутрішній супротив.
- «А якщо тренер мені не підійде?» Знайти справжнього професіонала - завдання із зірочкою. А в еміграції, у маленькому португальському містечку, знайти ще й російськомовного тренера здавалося місією нездійсненною.
- Страх осоромитися. Поширена пастка експертів. Досвідчений тренер починає новий напрямок з нуля - і почуватиметься незграбно? «Я ніколи цим не займалася, нічого не вмію, і буде соромно. Як це я, тренер, і видамся недосвідченою?»
Одного разу до мене на заняття прийшла клієнтка, яка почала ходити на полденс і додала пілатес, щоб стати сильнішою. Вона справді робила кроки до мети й навіть купила пілон додому. У моїй голові знову прокинулося те саме зерно мрії.
Так дивно: я постійно наголошую клієнтам, що можна бути суперекспертом у своїй справі, але в усьому іншому вчитися з нуля, як колись училися розмовляти чи ходити. Будь-яка навичка потребує часу. Проте застосувати це правило до себе виявилося найважче.
Перезавантаження: як рішення звільняє ресурс мозку
Поштовх стався під час поїздки до рідної країни. Два насичені, активні тижні, інший ритм життя та відчуття себе вдома повернули мені бажання жити на повну. Саме тоді я прийняла тверде рішення: коли повернуся додому в Португалію, одразу піду на полденс.
Я зв’язалася з тренером. Вільних вікон для індивідуальних занять не було - лишалася тільки група, якої я так довго уникала. Але я ж прийняла рішення! Значить, іду до кінця.
Після першого тренування я була в абсолютному захваті. Попри те, що в групі було важко і я робила все вперше й незграбно, я отримала неймовірне задоволення. Мій чоловік потім із гумором обурювався: «Як можна було сходити на одногодинне тренування і говорити про нього три години?»
А це все дофамін для мого мозку! Незакрита ціль роками займала місце в голові. А тепер було відчуття, ніби на комп’ютері закрили зайві вкладки - і він одразу почав працювати швидше. Звільнилося місце для нових ідей. І, до речі, мій мозок уже знайшов іншу схожу ціль. Поки не знаю, скільки відкладатиму її та чи втілю в життя взагалі.
Так, буває, що спочатку починаєш рухатися, а рішення приходить у процесі. Але часто воно наздоганяє пізніше - після того, як робиш найперший вибір.
Чому ми відкладаємо зміни
Ви напевно знаєте цей сценарій. Куплений новий комплект для фітнесу, стильні кросівки, можливо, навіть абонемент у зал чи домашній килимок, який тихо припадає пилом у кутку. Ми розуміємо користь руху для здоров’я, але тижнями, місяцями або навіть роками відкладаємо старт.
Більшість людей вважають, що їм бракує мотивації. Потім на сцену виходить дисципліна. Вона важлива для довгострокових результатів, але рушієм першого справжнього зрушення часто стає дещо інше.
Ми звикли думати, що річ у лінощах чи відсутності натхнення. Проте в психологічній літературі є й інше пояснення: страх успіху та необхідності підтримувати результат. Люди підсвідомо бояться: «А що, як я досягну цієї мети? Це ж доведеться підтримувати все життя! Це змінить моє звичне життя, додасть відповідальності, і що мені з цим робити далі?»
Але справжній старт починається не з роздумів про невизначене майбутнє, а з прийняття одного рішення.
У книзі «Прокрастинація» Джейн Б. Бурка та Ленора М. Юен описують, як наш мозок створює ілюзію готовності. Поки людина не ставить крапку й не приймає внутрішнє, остаточне рішення, процес не зрушує з мертвої точки. Можна нескінченно готуватися, читати й купувати інвентар, але це лише імітація дій.
Що мотивує мене щодня і чому починати варто вже зараз
Після прийнятого рішення починаєш помічати нові джерела мотивації навколо. Ось що надихає мене.
Я бачу свою бабусю - і бачу жінок її віку, які приходять до мене на тренування. Клієнтки, які систематично займаються спортом у поважному віці, виглядають молодше, вони активніші, життєрадісніші та сповнені енергії! Це живе підтвердження того, що життя може виглядати інакше.
А ще мене надихають клієнти на реабілітації. Вони, як діти, починають із самого початку, крок за кроком відновлюючи тіло, а потім отримують неймовірні результати. Для мене це говорить про одне: ніколи не пізно почати. Проте чим раніше ви це зробите, тим простішим буде шлях - адже молодість є вашою перевагою. Починати з нуля легше, ніж відновлювати тіло з глибокого мінуса.
До речі, моя бабуся теж почала тренуватися. І бувають моменти, коли їй дуже хочеться все закинути. Але вона продовжує робити хоча б мінімум. Ось це і є тверде рішення: воно допомагає залишатися на шляху, навіть коли тимчасовий запал зникає.
Покроковий план: як допомогти мозку прийняти рішення і почати
Якщо відчуваєте, що застрягли на місці, спробуйте ці кроки, щоб м’яко підвести себе до старту:
- Припиніть винити себе. Не карайте себе за відсутність мотивації й не намагайтеся змусити себе силою. Чим більше тиснете, тим глибше ціль ховається в потаємну шафу.
- Зробіть перший легкий крок. Подивіться відео про цей напрямок, почитайте або поговоріть із кимось. Дайте мозку звикнути до думки без зобов’язань.
- Чесно проаналізуйте своє «Навіщо». Для чого це вам і чому виникла ця думка? Це нав’язане бажання чи ви справді цього хочете?
- Знайдіть реальні приклади для натхнення. Подивіться, як живуть активні люди в поважному віці.
- Закріпіть рішення конкретною дією. Коли відчуєте внутрішнє «так», напишіть тренеру, забронюйте пробне заняття на найближчий час або внесіть тренування в календар. Не на «колись із понеділка».
- Тримайтеся мінімуму, коли важко. Якщо хочеться все кинути, як моїй бабусі, зробіть хоча б невелику дію. Тверде рішення не вимагає ідеального виконання щодня - воно допомагає не сходити з обраного шляху.
- Шукайте можливості під своє рішення. Якщо роками відкладаєте спорт, бо це «дорого» або немає часу, поверніться до свого «навіщо». Для мене рішення стало поштовхом зв’язатися з тренером і погодитися на групу, якої я раніше уникала. Спробуйте знайти час і формат занять, з яких можете почати зараз.
Готові зробити свій перший крок?
Якщо ви вже прийняли рішення й шукаєте зрозумілу структуру, яка допоможе додати спорт у щоденну рутину, я вже подбала про це.
У мене є авторський курс, особливо для людей із сидячим способом життя. Починаємо з простих дрібничок, наприклад із легких п’ятихвилинок протягом робочого дня. Покроково, без надмірних навантажень і зайвого стресу.
А якщо комфортніше працювати сам на сам, можемо обрати індивідуальні заняття. Зв’яжіться зі мною - разом підберемо варіант під ваш ритм життя!
