← Повернутися до блогуСамопочуття

Пів року вдома чи десять років у залі: чому результати такі різні?

Що впливає на м’язовий рельєф, чому години в залі не завжди дають видимий результат і навіщо порівнювати себе із собою, а не з іншими.

Яна сидить зі схрещеними ногами на килимку в студії з теплим освітленням

Уявімо двох людей. Перша вже пів року тренується вдома по 30-40 хвилин, не сидить на дієтах, не рахує кожну калорію, а м’язовий рельєф уже добре видно. Друга десять років ходить до зали, тягає значно більше заліза й стежить за харчуванням, але зовні її тіло майже не змінюється.

Як таке можливо? Невже це магія, генетика чи комусь просто пощастило народитися з «тілом мрії»?

Почнемо з того, що ми від природи маємо різні пропорції тіла. Та й м’язова та жирова тканини в кожного розподіляються по-своєму.

Що можуть розповісти соматотипи?

Один зі способів описати статуру - модель соматотипів. У ній виділяють три компоненти:

  1. Ектоморфний пов’язаний із витягнутими, стрункими пропорціями. Якщо підшкірного жиру небагато, м’язи можуть бути помітними навіть без інтенсивних тренувань.
  2. Мезоморфний описує міцнішу статуру з виразнішою мускулатурою. Саме такі пропорції часто називають «спортивними», хоча за зовнішністю не скажеш, як швидко людина набирає м’язи.
  3. Ендоморфний вказує на відносно більшу частку жирової тканини й часто асоціюється з округлішими формами. Це зовсім не означає, що людина не може мати виразного м’язового рельєфу.

Але є нюанс: це три риси, які можуть поєднуватися в одній людині. Соматотип описує статуру, а не «тип метаболізму». За ним не можна передбачити, як швидко ви наберете м’язи чи яким буде ваш результат.

А тепер трохи цікавіше.

В індійській аюрведі теж є свій спосіб говорити про відмінності між людьми: три доші - вата, пітта й капха. Це традиційне уявлення, а не наукова класифікація статури чи обміну речовин. Мені тут цікава сама думка: люди різні, і одна мірка всім не підходить.

Чому навіть однакові тренування дають різні результати?

Генетика частково впливає на те, як ми виглядаємо і як реагуємо на навантаження. Значення мають і пропорції тіла, і форма м’язів, і те, де відкладається жир. Тому навіть у двох людей із подібним приростом м’язів рельєф може виглядати по-різному.

Та й сам приріст буває різним: в одному дослідженні силових тренувань люди виконували однакову програму, але зміни в розмірі м’язів помітно відрізнялися.

А тепер згадаємо чоловіків і жінок. У чоловіків у середньому більше м’язової маси на старті. Тож приріст у сантиметрах може бути більшим, навіть якщо у відсотках від початкового розміру м’язи ростуть приблизно однаково.

Наприклад, мій чоловік може цілий рік не тренуватися, а потім за два місяці перетворитися на Термінатора: кожен м’яз видно окремо, наче його промалювали. А потім знову йде в безстрокову відпустку за комп’ютер зі словами: «I’ll be back». 😅

І я зовсім не стверджую, що кожен чоловік отримає такий результат за два місяці. Навіть серед чоловіків, які регулярно тренуються, працюють із такими ж серйозними вагами й докладають багато зусиль, зміни помітні в різний час.

А тепер я. Буває, проводжу по п’ять тренувань на день. Працюю по п’ять годин щодня, п’ять днів на тиждень, а іноді й більше. І все одно можу розгледіти власний рельєф лише за певного освітлення. Ну і якщо не набрякла, бо цикл ніхто не скасовував. 😢

І найцікавіше: моя клієнтка займається зі мною лише пів року, тричі на тиждень, а рельєф у неї набагато виразніший, ніж у мене. 😅

Тут важливо розуміти: п’ять годин руху не дорівнюють п’ятьом годинам навантаження, від якого ростуть м’язи. А те, наскільки добре їх видно, залежить ще й від товщини шару підшкірного жиру, затримки рідини, анатомії та навіть освітлення.

То генетика вирішує все?

Зовсім ні! Ми стартуємо з різних позицій, але тренування все одно можуть змінити тіло.

Якщо людина десять років ходить до зали, це ще не означає, що вона десять років прогресує. Можна роками повторювати ті самі вправи з тим самим навантаженням. А можна щоразу викладатися так, що між заняттями просто не встигаєш відновитися. І навпаки: добре підібрана програма домашніх тренувань теж може дати чудовий результат.

Висновок простий: не порівнюйте свою фізіологію з чужою фотографією результату.

Навіть якщо ви тренуєтеся поруч і робите ті самі вправи, у кожного своя вихідна точка. Постійно міряти свій прогрес чужим рельєфом - виснажлива гра. Краще помічайте, що змінилося у вас: які рухи даються легше, чи стало більше сили й витривалості.

Тіло потрібне вам, щоб рухатися, жити й мати сили на те, що любите. Тож не намагайтеся отримати чуже тіло. Подивіться, на що здатне ваше.